Ярослав Гриневич "Катря Гриневичева" Вступ

ЯРОСЛАВ ГРИНЕВИЧ

КАТРЯ ГРИНЕВИЧЕВА

 

БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС

1968

Накладом Видавництва „Гомін України”

Торонто, Онт., Канада

 

 

ВІД ВИДАВНИЦТВА

Біографічних видань дотично наших визначних діячів культури, які в останніх десятиліттях залишили цей світ, у нас майже немає. Якщо ж про декого таке видання появиться, то воно не завжди показує нам дану постать у правдивому світлі.

А відійшло від нас чимало визначних творців нашої культурипоетів, письменників, науковців і т. д. Вони дали нам у спадщині свої цінні твори, наснажені глибиною думки, високим мистецтвом, а надусевеликим морально-виховним і національно-ідейним змістом. До авторів таких творів безумовно належить письменниця Катря Гриневич.

Відомо, що передові культурні народи ставляться належною увагою і пошаною до творців своєї культури. Про них вони постійно пам’ятають. їх твори читають і відомості про них передають своїм нащадкам. Таким чином народи формують свою духовість, свою нацональну ідеологію, пізнають себе краще і знають свою вартість. Для тих народів шлях у світі відкритий, вони долають життєві перешкоди і труднощі.

Саме ці моменти стали спонукою, для видання в нашому видавництві цього біографічного нарису про нашу визначну письменницю Катрю Гриневич, яка творила з кінця минулого і майже до половини цього сторіччя.

Нарис має більшу вартість теж тому, що писаний сином письменниці д-ром Ярославом Гриневичем, отже подані в нарисі дані безумовно вірні.

Не будемо твердити, чи ці дані зовсім вичерпні знаючи, що обставини в яких нам приходиться жити не надто сприяють для написання того роду праці.

Все ж із нарису бачимо, що автор солідно попрацював, щоб на підставі вірогідних даних показати нам правдивий образ письменниці, її життєвий шлях від дитячих літ аж до смерти, її довголітню творчість і творчі надбання.

Варто підкреслити, що творчим стимулом і дороговказом для письменниці були такі велетні нашого духа, як Іван Франко, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська і ін. Письменниця була з ними в добрих зв’язках, від них вона перейняла кращі задуми творчости і творчого світогляду і немов з „їх духа печаттю”, але власним трудом і талантом вийшла на висоти української духовости.

З нарису читач довідається як у чужому оточенню, не знаючи своєї мови ані історії свого народу, письменниця Катря Гриневич, немов вдихнула в себе раптом запах євшан-зілля, коли зрозуміла читане їй батьком „Народовіщання”. Воно й стало спонукою для неї навернутись до свого народу, жити для нього і творити.

У нашій дійсності чимало наших визначних і обдарованих творчим талантом одиниць потребують отого „Народовіщання”, щоб бути із своїм народом, працювати для нього і творити, як це бачимо на прикладі письменниці Катрі Гриневичевої.

Твори Катрі Гриневичевої критика оцінила високо. Про це згадує автор нарису д-р Я Гриневич. Незалежно від того, при кінці нарису містимо два уривки із статтей про творчість К. Гриневичевої, а саме: літературознавця і критика Вол. Дорошенка і суспільно-громадської і культурної діячки Олени Кисілевської.

І. Бараниця.

 

Вступ

Євген Маланюк написав у статті п. з. „Пам’яті Катрі Гриневичевої”, – „Арка”, ч. 5, травень 1948 р. в Мюнхені, на вступі: „Завдяки своєрідности нашого національного життя і особливостям культурного процесу – багато літературних імен у нас чекатимуть ще того сакраментального, – „майбутнього доцента”, – а може, часом, і впрост на свого Колюмба.”

14 років пізніше він у „Книзі спостережень”, В-во „Гомін України”, Торонто, Канада, 1962 р., — говорячи про творчість Юрія Липи, — написав на стор. 233-ій таке: „Липі судилось перепровадити історичну комасацію сучасної літературної мови. Але ретроспективне словництво поезій Липи новим освітило світлом минуле – і виявило до того часу незауважену лінію традиції: від поетів Києво-могилянської школи через Сковороду до поета П. Куліша, М. Филянського та К. Гриневичевої (що ще і досі чекає свого критичного Колюмба) — включно”.

Я не збираюся бути її Колюмбом, але, як син, що прожив з нею спільно довгі роки життя і брав участь в обставинах, серед яких вона жила, думала, студіювала, творила, писала, — можу кинути нижче написаними рядками моїх споминів світло на може неясні й :незрозумілі сторінки її творчости, — про що вже чималоо цікавого і істотного говорили різні її „Колюмби”: Почавши від того, хто її „відкрив” — Івана Стефаника, і дав школу” її творчості — Івана Франка, — почерез Володимира Дорошенка, Богдана Лепкого, Остапа Грицая, Івана Коровицького, Богдана Гармаша і інших.

Я написав життєпис покійної матері, присвячуючи багато уваги тим постатям нашого культурного ренесансу початків 20 століття, які переступали поріг нашої хати, щоб відбути сакраментальну візиту, „бути у Гриневичевої”, „розмовляти з Гриневичевою.” — Але не менше уваги я присвятив її дитячим літам, які вона провела з батьками в запроторенні в Кракові, повнім історичних пам’яток — хоч не рідних, — та все таки пам’яток, які мали незаперечний вплив на формування молодої душі, — про що вона сама пише у спомині п з. „Душа нічия.”

Щоб бути „літературним Колюмбом Катрі Гриневи-чевої” — замало буде присвячувати увагу тільки її — стилеві, стилеві життя й писання. Бо одне й друге це не інженерська архітектура. У письменника істотним, крім стилю, є зміст його писання. Письменник — не актор. Актор переживає в житті те, що він грає на театральній сцені, так далеко, що загублює межу між фантазією і дійсністю. Стиль життя Гриневичевої і її писання основно різнилися від себе.

Письменниця інакшою мовою редагувала „Дзвінок” для молоді, інакшою мовою писала свої „Леґенди і оповідання” з релігійної тематики і „По дорозі в Сихем”. Інакшою мовою написано „Непоборні”. Історичні романи „Шоломи в сонці”, чи „Шестикрилець” писані мовою епохи князя Романа Галицького.

Мистець-маляр добирає такі кольори, які йому потрібні, щоб намалювати по-мистецькому свій твір. Те саме робить письменник, чи поет...

Приписувати письменниці, що вона говорила мовою боярів, — це безглуздя. Мати говорила тією мовою українською, що її вживали всі наші пані львів’янки, зокрема інтелектуалістки. По цьому „Вступі” — перейду до життєпису письменниці.

Ярослав Гриневич

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.