Віслава Шимборська "Ще"

 

В запломбованих вагонах
Їдуть краєм імена,
Де зупинка їх чекає,
Хто їх стріне - я не знаю,
Не питайтесь, здогадайтесь.

Ймення Натан кулаком биє по стінці,
Ймення Іцик щось наспівує, шалений,
Ймення Арон знепритомнів без водиці,
ймення Сара хоч ковток шука - даремно.
Не стрибай ти на ходу, ім'я Давиде.
Це ім'я забутим стати має,
Щоб дітям не давали, щоб не звали
Нікого цим ім'ям у цьому краї.
Хай слов'янські імена дають синам,
Відокремлюють тут добрих від лихих
Тут зважають не лише на імена,
Ще й на форми чіл, носів, повік.

Не стрибай на путь. Сина Лехом назвуть.
Не стрибай на путь. Не пора, ще не час.
Не стрибай. Ті колеса, що вас везуть
Стук-постук, мов сміються, глузують з вас.

Хмара з людьми понад краєм руха.
Дощ упав - малий, як краплі сліз,
Дощ малий, мов сльози, от посуха
Де ж ведуть сліди? То чорний ліс.

Так-то так. Це поїзд стучить.
Так-то так. І ні душі у лісі.
Так-то так. Просинаюсь вночі,
так-то так. Шерех тиші у тиші.

 

Переклад Вікторії Слінявчук

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.