Віслава Шимборська Діти епохи

(переклад Вікторії Слінявчук)

 

Всі ми діти епохи,

Епоха є політична.

 

Все, що тво́є, наше, ваше

справи дня і справи ночі

то є справи політичні.

 

Хочеш чи не хочеш,

твої гени мають минулість політичну

шкіра має колір політичний

очі мають погляд політичний

 

Те, про що ти кажеш, резонує,

те, про що мовчиш ти, промовляє,

що не обирай, все політичне.

 

Навіть підеш гаєм-лісом

робиш кроки політичні

по стежині політичній.

 

І вірші аполітичні теж по суті політичні,

а на небі сяє місяць,

вже не місячний об'єкт.

Бути чи не бути, оце є питання.

Що це за питання, відповідь кохання.

Це питання політичне.

 

Не мусиш навіть буть людська істота,

Щоб сенс набути політичний.

 

Ти можеш бути нафтою сирою

або вторинною сировиною.

Або столом нарад, що за його кшталт

велася суперечка місяцями:

чи треба говорити про смерть і про життя

за круглим чи за квадратним.

 

Тим часом гинули люди,

помирали звіри,

полихали хати,

лани дичавіли,

так само, як в епохах стародавніх

і не настільки політичних.

 

(переклад Анни Ігліної)

Досі ми – діти епохи.

Епохи, що є політична.

 

Справи їхні, наші, ваші,

Справи дня і справи ночі –

То є справи політичні.

 

Хочеш того чи не хочеш,

Твої гени служать справі політичній,

Очі світять політично.

Шкіра містить політичність.

 

Всі промови – резонансні,

Всі мовчанки мають голос:

Звук і тиша – політичні.

 

Навіть крок у чорноліссі,

Де на поміч не покличеш,

Буде кроком політичним.

 

Вірші аполітичні – тепер політичні.

В небі –місяць, ще яскравий,

Але він вже став безправним.

Бути чи не бути, ось питання.

В нім дитяча свіжість і зітхання.

Питання політичне.

 

Ти людська чи не людська істота

Все одно істота політична

Нафтова сировина чи інші речі:

Комбікорм, бензин, стіл перемовин,

Про який всі сперечались місяцями,

Наче про життя й загибель,

Бути йому круглим чи квадратним, --

Хочеш чи не хочеш, це – твоє.

 

Тимчасом гинули люди

І їхні тварини,

Палали доми,

Поля і степи,

Як в епохи прадавні

І менш політичні.

 

 

Інші переклади, знайдені в інтернеті

ВІСЛАВА ШИМБОРСЬКА

ДІТИ ЕПОХИ

 

Ми діти епохи,

епоха в нас політична.

 

Всі твої, мої чи ваші

нічні справи, денні справи —

то все справи політичні.

 

Хоч-не-хоч,

а в твоїх генів політична давнина,

у шкіри — політичний відтінок,

в очей — політичний кут зору.

 

Те, що кажеш, має відзвук,

що змовчиш — вагу несе

в кожнім разі політичну.

 

Йдучи собі бором, лісом,

робиш політичні кроки

по підґрунтю політичнім.

 

Вірші аполітичні також є політичними,

а вгорі світить місяць,

вже зовсім не місячний об'єкт.

Чи бути, чи не бути, от питання!

Яке питання, підкажи, кохання?

Питання політичне.

 

Не конче потребуєш буть людиною,

аби набути політичної ваги.

Достатньо бути нафтою чи кормом концентрованим,

або вторинною сировиною.

 

Або столом переговорів, про який

проваджено дебати місяцями:

чи вести мову про життя і смерть

за круглим, чи за прямокутним.

 

Тим часом гинули люди,

здихали тварини,

палали будинки

і дичавіли поля,

як в епохи прадавні

та менш політичні.

Пер. Андрій Савенець

 

*

 

ВІСЛАВА ШИМБОРСЬКА

ДІТИ ЕПОХИ

 

Усі ми діти епохи,

Епоха ж ця — політична.

Усе твоє, усе наше і ваше,

І денні справи, й справи нічні —

Це все політичні справи.

Чи хочеш того, чи не хочеш,

А гени твої політичне мають минуле,

І шкіра твоя політичний відтінок має,

І очі — аспект політичний.

Про що говориш — у тім резонанс,

Про що мовчиш — у тому виразність

Однаково — політична.

Навіть в гай зелений вступиш —

Там на політичній стежці

Йдеш ти кроком політичним.

Вірші аполітичні також політичні.

У небі сяє місяць зовсім не місячний.

Бути чи не бути — ось питання —

Яке питання? — кажи без вагання.

Питання це — політичне.

Не треба навіть людиною бути.

Аби здобути вагу політичну,

Досить бути ропою нафти,

Або пасовиськом, чи, може, вторинною сировиною,

Та хоч би й столом конференції, за форму якого

Сперечаються місяцями.

А тим часом гинуть люди.

Здихають тварини,

Будинки палають.

В пустелі лани обертаються,

Як і в колишні епохи, погаслі

І менш політичні.

Пер. Григорій Кочур

 

*

 

ВІСЛАВА ШИМБОРСЬКА

ДІТИ ЕПОХИ

 

Ми — діти епохи,

епоха ж — політична.

 

Всі твої, наші, ваші

денні справи, нічні справи —

також справи політичні.

 

Хочеш чи не хочеш,

твої гени мають політичне минуле,

шкіра — політичний відтінок,

очі — політичний погляд.

 

Хоя що кажеш — має відгук,

хоч що замовчуєш — має акцент

так чи інакше політичний.

 

Аподітичні вірші теж є політичними,

а вгорі світить місяць —

вже зовсім не місячний об’єкт.

Бути чи не бути — так стоїть питання.

Яке ж воно, скажи дорогенька? —

Питання політичне.

 

Не мусиш навіть бути живою істотою,

щоб набувати політичних дівідендів.

Вистачить бути нафтою,

концентрованим кормом

чи відходами сировини.

 

Або столом засідань, за яким

сперечаються місяць за місяцем:

при якому дискутувати про життя і смерть —

округлому чи квадратному?

 

Тим часом гинули люди,

здихали звірі,

горіли будинки

і заростали поля

так само, як у давніх

менш політичних спогадах.

Пер. Олександр Ґордон

 

А отут можна знайти оригінальний вірш у пісенному виконанні

 

 

 

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.