І. Федорович-Малицька. Економічна незалежність жінки

Жінки осягнули в громадянському житті мабуть усе, чого хотіли: допущення до всіх майже професій, рівність політичних і громадянських прав, з виїмком права подружого.

Це болюча й найбільш актуальна точка законо­давства, тому й незвичайно цікавить усіх свідомих жінок. Однак про подруже право, яке вимагає ко­нечної реформи, тут говорити не будемо. Є іменно побіч цих, законами усталених, прав, ще багато моментів, не так залежних від друкованих прав, як від даного стану фактичних умов, наслідком яких замужна жінка є або рівіновартним товаришем мужа, або його пониженою підданою.

Цим рівноуправненням поза законами повинні ми займатися тим більше, що природні права звичайно сильніші від друкованих.

Якіж є прикмети, що силою фактів надають жін­ці рівне з мущиною становище у подружому житті.

Перш завсе, це здібність заробити собі на життя. Чи це буде праця мануальна, чи умова — бай­дуже; одначе кваліфікація до самостійного утримування себе повинна бути передумовою вступлення у стан подружжя.

Це звучить дивно супроти довголітного погляду, на основі якого матері й дочки дивилися на подружжя, як на матеріяльне “забезпечення” і “утримування”, поза яким не бачили нічого.

Навіть матері, які дбали про якесь фахове образування для своїх дочок, дивилися на це як на ра­хункову дошку на випадок “якби не вийшла заміж”.

Сьогодня подружжя перестає бути для інтелі­гентних жінок родом “інституції для забезпечення”. Виходять заміж тому, що бажають жити з даною людяною, або може тому, що взагалі хочуть заложити власне родинне життя. Виходять заміж сві­домі того, що вміють працювати самі на себе, а на випадок потреби й на діти.

Ця здібність, заробити собі на життя, є необхідна. Скільки у нас жінок, вдів по судових радниках, лікарах, священиках, учителях, що за життя своїх мужів жили вигідно, а нині трохи що не вмірають з голоду? А причина? – нездібність до самостійного життя. Є вони певно знаменитими господинями, але минає час, що добре зварений обід для мужа був їх найважнішим обовязком, – вони безрадні й безпомічні там, де йде боротьба за існування.

Однак ця здібність зароблення гроша є конечна не тільки для самітної жінки, незамужної, розведе­ної або вдови; вона так само важна для жінки, яка щасливо живе зі своїм чоловіком у взаімній гармонії.

Серед народу жінки нерідко заробляють на жит­тя, а не раз цілковито утримують своєю працею ро­дину й нездібних до праці чоловіків. Там, як взагалі між народом, життєві сили є краще розвинені, а тверде життя навчило жінок завчасу ставати до боротьби з матеріяльним недостатком. Тільки між інтеліген­тами, у яких амбіція відіграє нераз фальшиву ролю, мужі звичайно вважають обидою для себе, коли жінка бажає придбати собі якийсь гріш своєю працею. Причина цьому лежить почасти у давному звичаю, що заробіток чоловіка має покривати усі матеріяльні потреби родини, і через це чоловіки не хочуть, щоб виглядало, начеб вони не вміли придбати потрібних средств до життя. Тому то вони не противляться, коли жінка заробить собі гроші в менш більш “анонімів” спосіб, продажею ручних робіт, тощо, а виступають рішуче проти всякого зусилля придбати гроші поза домом, хочаб на це дозволяли час і обставини. Ця перша причина є звичайна амбіція – поважність мущини. Друга причина неприхильності мужів в цьому питанні, поважніша, глибша, це вроджене мущині бажання, тримати жінку в матеріальній залежности від себе, що в дійсности рівняється особистій залежности взагалі.

Одинока запорука особистої незалежності жінки, замужної й незамужної є її матеріяльна неза­лежність. Кожному, навіть найбільш кохаючому мужові добре знати, що його жінка не є на його ласці, а тільки тому не працює осібно, щоби мати змогу вести домашнє господарство: воно є заняттям нераз більш виснажуючим, ніж кількагодинна праця в уря­дах.

Вертаючи до початкового заложення, що при­родні права сильніші від друкованих, приходимо до заключення, що лише економічна незалежність жінки робить її рівною з мущиною. Цю думку розвиває гарно John Stuart Mill у славній на цілий світ праці “On liberty and the subjection of women”, де каже, що “,здібність зароблення гроша є конечна для гідности жінки”, – а Bernard Shaw в передмові до одного сце­нічного твору посувається ще далі, кажучи що: “лише економічна незалежність жінки, яку вже бачимо перед очима, буде потрібна, щоб цілковито знести подружжя, не дорогою формального закону, а силою фактів”.

Коли жінка почувається в подружжю нешасливою, а не вміє заробляти, – ця нездібність удержувати себе саму стає непереможною перешкодою до визво­лення з часто нестерпимих умов щоденного життя.

Доцільна дорога до збудування кращих подруж, одна з умов, які мають утруднити легкодушне, не­обдумане вступлення у стан подружжя, повинна бути стверджена здібність жінки заробляти собі на життя.

 

Нова Хата. – Падолист 1926 р. – С. 4–5.

 

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.