І. Федорович-Малицька (Дарія Віконська). Форма й зміст у літературі

Ця проблема турбує вдумливі уми ще з часів Шіллєра та Гегеля і перед тим. Поняття “форми” в’яжу нерозривно з Аристотелем. Але відтоді це поняття перейшло такі ріжні еволюції, що, словами італійського естета-лінгвіста Венезетта Кроче “нераз те, що один називає формою, точно те, що інший називає змістом”.

Такий стан речі незвичайно ускладняє ці проблеми. Треба б спершу усталити, в якому значення дана людина уживає одного й другого очеркнення, і щойно потім приступити до дискусії над ними.

Нераз чуємо або читаємо в літературній рецензії, що дана книжка має “цікавий зміст, але погану форму”, або що “хоч цікава змістом, це не літературний твір”.

З того вийшло б, що літературний твір складається з двох окремих частин: із змісту, який може бути цікавий або нецікавий, і – з форми, яка “літературна” або ні.

Але так не є. Зміст може бути цікавий, найцікавіший: коли форма не літературна, це не літературний твір.

Дехто в нас тої гадки, що саме “зміст”, а не “форма” літературного твору рішає про його вартість і що цікавого змісту вистарчить. Може ця помилка тому така поширена, що література звертається в першій мірі до інтелекту і зміст, оповідний або предметовий зміст, сам собою найлегше доступний розумові. “Форму” в нас уважають взагалі за щось публічне, другорядне.

Тимчасом форма і зміст у літературі не розлучні. Чи можемо уявити собі “Зів’яле листя” Ів. Франка в іншій формі, ніж тій, що йому артист надав? Коли б навіть і так, то це вже не був би той сам твір, а щось інакше.

Де нема “літературної” форми, там нема літературного твору, а є лише сирий, будь і найцікавіший – матеріал.

Матеріал у мистецтві, так само в літературі, двоякий: сюжет, тема, предметовий зміст, або як хто хоче назвати матеріял, який чекає щойно мистецької обрібки. Матеріялом називаємо також фізичну матерію, що її уживає артист для зматеріялізування свого мистецького задуму: звуки, лінії, барви, рухи, слова.

“Форма” в мистецтві та в літературі – це мистецька обрібка матеріялу, отже – сам твір. Де форма погана – твір поганий.

Доброго літературного твору з поганою формою н е  і с н у є.

Зміст (себто матеріял) і форма розлучені тільки доти, заки родиться мистецький твір.

З хвилиною, коли артист приступає до виконання свого мистецького задуму – форма і зміст неподільні.

Скажу навіть, що б а й д у ж е, чи мистець приступить до матеріального виконання свого задуму чи ні, в уяві його зміст і форма вже одне нерозлучне, неподільне, від першої хвилинки, коли творчий задум родився в його творчій уяві.

Наколи зміст (матеріял) є о д н о, а опрацювання його – друге – тоді дана праця може бути незвичайно цінний науковий або інформативний твір – але не твір мистецький.

Суть мистецької творчості в органічному рості творчої ідеї, що не повстає, не існує без форми.

Мистецтво – це форма і т і л ь к и форма в значенні чогось нового, сотвореного артистом, а не: переповідженого з матеріальної дійсности.

Мистецтво в усіх своїх ділянках це о к р е м а  д і й с н і с т ь, дійсність відмінна від щоденного життя, що оточує нас, як відмінне наше душевне життя від матеріальних обставин нашого існування.

Мистецтво – це наше життя, бачене очима душі. Це – п е р е т в о р е н е  ж и т т я – а ніколи – переповіджене.

Існують цікаві книжки, добрі портрети що дають вірний образ матеріяльної дійсности. Але тим самим, що дають т і л ь к и вірний образ матеріяльної дійсности без додатку індивідуальної творчости артиста – вони тільки добрі документи життя, репортаж або фотографічна віртуозність, нераз у найкращому ґатунку – але не – мистецтво.

В нас – зрештою всюди на світі – багато слів уживають, а радше: надуживають там, де їм не місце.

Одне з тих слів – любов. Де треба і де не треба, де справжня любов і де її нема, послугуються ним, так що нині воно в великій мірі обезцінене.

Друге таке слово – мистецтво. Мистецтвом звуть деякі зовсім безвартні люксусові вироби. Мистецтвом звуть також вартісні продукти людського ума, які проти не мають нічого спільного з мистецькою творчістю.

Треба довшого часу, щоб самого себе виховати до нового розуміння того, чим в дійсності мистецтво, і треба довшого часу, щоб правильне поняття мистецтва всякло в свідомість загалу.

Лякаюсь узагальнюючих означень, все ж таки відважусь закінчити цю маленьку студію таким твердженням:

Мистецтво (також література) – це сотворення нових форм.

Підстава, вихідна точка мистецтва – це природа і матеріяльна дійсність. Зміст чи там “матеріял” мистецького твору артист без сумніву бере із свого досвіду й із своїх дійсних переживань.

Але те, що він творить – це щось відокремлене від матеріяльної дійсності, щось більш одуховлене, що перейшло через його душу та мистецьку уяву.

Мистецтво – окрема дійсність.

 

/ Жіноча доля, Коломия 1934. Ч. 12–13. С. 9–11 /

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.