До Івана Франка...

До Івана Франка прийшов раз один молодець зі зшитком поезій. Франко, був у доброму настрою, зазирнув у зшиток, дуже втішився виразним пись­мом і казав собі залишити рукопис. Яке було здивування молодого автора, коли два тижні пізніше побачив він у “Літературно-Науковому Віснику“ одну свою поезію! Хоча як тішив його та­кий дебют, одно мулило йому серце: із первісного тексту лишалось небагато. Франко таки добре “підправив” його до друку.

Іде до Франка дякувати. Франко знову приймав його дуже радо, завів із ним розмову та осмілив. Молодий поет нарешті зважується:

– Одно тільки мені прикро, що моє ім’я стоїть не над моєю поезією...

– Я вас розумію, молодий приятелю – відповідав з усмішкою Франко – але мені ще прикріше: я мушу свій текст додавати до вашого імени.

„Назустріч”, 1934, число 7, с. 6.

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.