Діти Чумацького шляху - 3

Повний текст читати і скачувати тут

 

Від Наталки Кармаліта пішов просто до сільради.

Він знову почував себе стихією, а не слухняним вітром, заплутаним у чужі крила. Хтось думав, що можна держати в неволі душу людини, в неволі страху за своє існування. Хтось дарує йому волю в клітці, заслання без висилки, ізоляцію серед громади — і думне, що навіки цупко тримає в руках.

Помилка, товаришу слідчий! Фатальна помилка! Ви зосталися з довгим носом!

Ви ввічливо вставали й потискали руку бандитові Дуці, який являвся вам у многих ликах незастрашеного протесту народних мас. Ви його боялися, а не він вас! Ви його шукали, а він був скрізь. І буде!

Тому, хто заплутався між Сонячним містом і Україною, краще загинути бандитом Дукою, ніж вашим знешкодженим ручним песиком.

Ніхто, ніхто не зрозуміє, чому він так зробив. Він не лишає нікому ключа для розгадки. Забудуть його, день-два подивувавшись, чому боровся він за Україну, мав зброю, а поліз у руки двом-трьом районним міліціонерам.

Та хіба це його особиста суперечність? Хіба Україну, щоб зробити її соціалістичною, не розмітує буревій, хіба не трощить, не б’є, не ламає все українське? А коли нема України ~ не треба й мрій про Сонячне місто, про подорожі до солоних бризок Тірренського моря, до приліплених на скелях білих міст... Загине Дука, загине Серафим Кармаліта, але Україна не може загинути!

Вікна в сільраді світилися, Кармаліта знав, що там саме відбувалися збори активу, людей розгублених перед стихією й розгулом голоду, людожерства, вбивств, крадіжок і масового вимирання. Димом війнуло від розчиненого вікна.

І махорка нічого не допомагала.

Він спинився, востаннє подавився на Чумацький Шлях, простягнутий по небу від краю до краю, й владно ввійшов у сільраду.

Поява озброєного з ніг до голови Кармаліти зчинила в сільраді дикий переполох. Активісти повгинали голови, по ховалися одне за одного, деякі — під стіл. Але Кармаліта не звернув ні на кого уваги, підійшов до телефону й подзвонив:

— Галло! Дайте районну міліцію! Говорить марієцька сільрада. Негайно приїздіть, заберіть бандита Дуку!

Після того він спокійно повісив трубку, поклав перед собою нагана і сів на стільця, біля розчиненого вікна, холодно й глузливо поглядаючи на колишніх пігмеїв.

Чекати йому було недовго, яких півгодини. Вівці збилися в гурт і поховали голови,  от-от чекаючи свого кінця.

Вони боялися глянути на це страховище, а він їх і не зачіпав.

Але першого, другого й третього, що ввійшли забрати бандита Дуку, він поклав.

А потім сталося таке, чого ніхто не міг, і досі не може, збагнути. Всі бачили, що Дука приклав до своєї скроні нагана, чули навіть, як пролунав четвертий постріл. Під присягою чули! Деякі навіть бачили, що впав. Інші, навпаки, четвертого пострілу не чули, але бачили, як він переступив через вікно і розтав у пітьмі. А їй-бо, він скричав при цьому: «Слава! Куля Дуки не бере!»

Пірнув назавжди у безвість і учитель Серафим Кармаліта.

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.