Дарія Віконська: поміж Еросом і Танатосом

Дарія Віконська (Ліна Малицька, з дому Федоровичівна) виховувалася в Європі (навчалася в Англії, Німеччині, Франції, Італії), мандрувала Єгиптом.
 
Після 1915 року приїхала до с. Шляхтинці (Тернопільська область), де вона зустріла свого Коханого – майбутнього чоловіка Миколу Малицького.
 
Міжвоєнний період став для багатьох митців єдиним часом для творчості, життя, кохання і … смерті. Дарія Віконська в цей час друкувалася на шпальтах найвідоміших часописів, видала збірку нарисів “Райська яблінка”, дослідницьку студію про творчість Джеймса Джойса та інші твори, зокрема, переклади, що їх можна знайти в тогочасній періодиці.
 
І разом з тим, переживала кохання та пристрасть до Обранця.
 
Друга світова війна зупинила діяльність, кохання і життя Дарії Віконської (схожість долі простежуємо в біографії Наталени Королеви – яка зуміла побороти смерть любов’ю до життя).
 
Незадовго після вістки про арешт чоловіка Дарія Віконська у Відні покінчує життя самогубством.
 
У вміщеному в “Жіночій долі” фрагменті її перекладу з книжки “Моє царство небесне” німецького письменника П. Розеґера читаємо:
 
Будь добрим, то і щасливим будеш. Ти не можеш втікати від себе. Смерть, в якій Ти може задумав сховати себе, є лише сховком на короткий час. Скоро вона Тебе видасть на ново, щоб розпочинати нове життя. Не втечеш від свого призначіння і, наколи Ти бутний, то так довго страдатимеш, поки не дійдеш до пізнання правди; а тоді так довго боротимешся, поки не осягнеш остаточної ціли: стати гіднішим любови Бога.
 
Твори Дарії Віконської сповнені любові, Бога, природи і смерті. А особливе їх значення мабуть в тому, що письменниця зуміла в коротких ліричних етюдах вмістити глибокий сенс буття, яке пережила протягом свого короткого життя.
 
 

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.