Критика

І. Федорович-Малицька. Економічна незалежність жінки

Жінки осягнули в громадянському житті мабуть усе, чого хотіли: допущення до всіх майже професій, рівність політичних і громадянських прав, з виїмком права подружого.

Це болюча й найбільш актуальна точка законо­давства, тому й незвичайно цікавить усіх свідомих жінок. Однак про подруже право, яке вимагає ко­нечної реформи, тут говорити не будемо. Є іменно побіч цих, законами усталених, прав, ще багато моментів, не так залежних від друкованих прав, як від даного стану фактичних умов, наслідком яких замужна жінка є або рівіновартним товаришем мужа, або його пониженою підданою.

Цим рівноуправненням поза законами повинні ми займатися тим більше, що природні права звичайно сильніші від друкованих.

Якіж є прикмети, що силою фактів надають жін­ці рівне з мущиною становище у подружому житті.

Дарія Віконська. Буття й знання

Nous ne pensons jamais que ce que nous pensons nous cache ce que nous sommes.

 

(Ми не задумуємося ніколи над тим, що те, що ми думаємо заслоняє нам те, чим ми є)

 

Paul Valéry – monsieur Teste

         

– Вік наш – вік реклями. Деколи маю ніякове почу­вання – що не істнує нічого поза тим, про що пишуть газети та сповіщає радіо...

Так не є. А всеж розголос і рекляма так сильно заво­лоділи модерним життям, що кождий в нас мав менш-більш таке саме вражіння, як і я: про що не чуємо та не читаймо, те наче не істнує.

Богато зпоміж газетних новин, зпоміж вихвалюваних сві­товою рекламою матеріяльних та духових продуктів, не є тим, чим представляє їх преса та рекляма.

Чи важніша дійсна вартість, про яку ніхто не згадує, чим мірнота, яку звеличують?

І. Федорович-Малицька (Дарія Віконська). Відвідини у мистця-самотника

По дорозі і перед хатою.

Минуло вже може десять літ, відколи я була в його робітні та любу­валась циклем “Квіти” і портретом його дружини. Минулого року я кілька ра­зів збиралася зайти до нього. Щойно два дні тому я пішла в товаристві молодого маляра, що перебував довший час у Парижі.

Молода генерація наших малярів над­то занята собою, щоб ближче цікавитись мистцем, який усунувся від мистець­кого життя нашої столиці і працює в самоті.

Я була дуже цікава на стрічу мо­лодої генерації зі старшою.

Ірина Вільде. Ми й наші матері

Щоб не виглядало так, що я, маючи на меті обвинувачувати рідну маму, вибрала до цього форму статті, скажу, що мало серед моїх знайомих знаю таких жінок, яких могла б так шанувати, як свою маму, а вже нікого так у світі не люблю, як її…

Я хочу говорити про наші матері: про мою, про твою, товаришко, про матері наших приятельок.

Всі вони мають одну спільну прикмету: всі вони, без виїмку, на кільканадцять літ старші від нас. Кільканадцять літ ріжниці між двома жінками, коли молодшій з них перейшло вже добре поза двадцятку, власне не повинно б бути ніякою перешкодою на дорозі до їх приязни. А прецінь дуже мало між нами є таких, що могли б почванитися приятельськими відносинами зі своєю мамою. Здається мені, ми не погоджуємося із собою, не як жінки, але як представниці двох поколінь: передвоєнного й повоєнного.

І. Федорович-Малицька (Дарія Віконська). Форма й зміст у літературі

Ця проблема турбує вдумливі уми ще з часів Шіллєра та Гегеля і перед тим. Поняття “форми” в’яжу нерозривно з Аристотелем. Але відтоді це поняття перейшло такі ріжні еволюції, що, словами італійського естета-лінгвіста Венезетта Кроче “нераз те, що один називає формою, точно те, що інший називає змістом”.

Такий стан речі незвичайно ускладняє ці проблеми. Треба б спершу усталити, в якому значення дана людина уживає одного й другого очеркнення, і щойно потім приступити до дискусії над ними.

Нераз чуємо або читаємо в літературній рецензії, що дана книжка має “цікавий зміст, але погану форму”, або що “хоч цікава змістом, це не літературний твір”.

З того вийшло б, що літературний твір складається з двох окремих частин: із змісту, який може бути цікавий або нецікавий, і – з форми, яка “літературна” або ні.

Але так не є. Зміст може бути цікавий, найцікавіший: коли форма не літературна, це не літературний твір.

Юрій Винничук. Інакший світ

Українська література скидається на айсберг, у якого 90% під во­дою, а лише 10% над водою. Безліч творів досі ще у рукописах, безліч письменників неприступні ширшому колові читачів, оскільки їхніх творів ніхто не перевидає.

Навіть така письменниця, як Наталена Королева, чиї твори належать до вершинних здобутків нашої літератури, видана за час Незалежності тільки частково. А більша частина її творів залишилась у рукописах та в журнальних публікаціях.

Її називали Понтійською Амазонкою, княжною іспанського роду, забутою ґрандесою, письменницею світової теми, письменницею-казкою, найекзотичнішою постаттю у нашій літературі. Саме її життя – це вже чудова підстава для створення захоплюючого серіалу, де буде все – таємниці мадридського двору, королівські інтриги, велике кохання і карколомні воєнні пригоди.

Письменниця й сама це чудово розуміла, а тому залишила для нас кілька автобіографічних творів, два з яких публікуються у нашому виданні. Тому спробуємо розповісти лише про те, що залишилося поза ними.

Налковська - лауреатка державної нагороди (Із статті Михайла Рудницького „Три нагороди, одна смерть")

Zofja Nałkowska: „Granica”, Powieść. Nakł. Gebethnera i Wolffa. 

Польську державну нагороду за 1935 р. дістала Софія Налковська. Після Ілаковичівної та Домбровської – третя з черги жінка дістає це відзначення. Мужчини, які рішають у такій справі, дають доказ великої „галянтности”.

У цьогорічній нагороді дивує нас те, що вибір упав на члена Академії. Члени Академії – державної установи, що сама розділяє всякі літературні премії та почести, повинні б стояти поза гуртом кандидатів. А тут між цьогорічними кандидатами на державну нагороду бачили ми ще інших членів Академії Польської Літератури, товаришів Налковської. Члени ці, правда, не дістають постійної платні і мусять приватно заробляти пером, хоч мають на своїх плечах такі обов’язки, як перечитування рукописів на конкурси. Одно ненормальне явище тягне за собою друге.

Софія Налковська видала цього року більшу повість і твір цей мусів заважити на її кандидатурі.

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.