Біографічне

Оксана Керч

Оксана Керч — псевдонім Ярослави-Оксани Гаращак. Народжена в жовтні 1911 у Пржеворську. Одружена з мистцем Володимиром Ласовським (1907 син Ярополк) 1941; одружена вдруге з Володимиром Миколайовичем Кулішем — син Микола (1946). Головні твори: «Альбатрос» (Буенос Айрес, 1957), «Наречений» (Торонто, 1965), «Такий довгий рік» (Торонто, 1971). Померла 13 березня 1991 у Філадельфії, де й похована.

Казимира Іллаковичівна (1892-1983)

Польська поетка, прозаїк, драматург і перекладач. Авторка понад 30 збірок поезій. Ілла, як її називали найближчі, до сьогодні вважається майстром тонічного вірша, найбільшою з часів Яна Каспровича.

Ірина Вільде (1907-1982)

Письменниця з ліро-психологічною прозою, отримала літературну премію ім. І. Франка за збірку новел “Химерне серце” і повість “Метелики на шпильках”, її ім’я було внесено в ЮНЕСКО до числа знаменитих людей ХХ століття.

Ірена Кшивіцька (1899-1994)

Феміністка, письменниця і перекладач, 

Катря Гриневичева (1875-1947)

Одна з активних діячок жіночого руху в Галичині. Авторка збірки “Непоборні (1926) та історичних повістей “Шестикрилець” (1935) та “Шоломи в сонці” (1928). Письменниця культивувала стиль літературного бароко з його багатою орнаментикою, вишуканістю й вибагливістю вислову, високою поетичною насиченістю образу.

Наталена Королева (1888-1966)

Народилася в Іспанії, мати – іспанка, батько – поляк, перше оповідання українською мовою “Гріх (З пам’ятної книжки)” було надруковано у віденському українському тижневику “Воля” 1921р. З того часу понад двадцять років усі західноукраїнські, буковинські, закарпатські українські журнали, а також журнали, що виходили в Чехо-Словаччині, вміщували її твори. У середині 30-х — на початку 40-х років виходять книжки Н. Королевої, що принесли їй широке визнання і популярність:  збірка легенд “Во дні они” (1935), повісті “1313” (1935), “Без коріння” (1936), збірка оповідань “Інакший світ” (1936), повісті “Предок” (1937), “Сон тіні” (1938), “Легенди старокиївські” (1942 — 1943). Після війни у Чікаго випущено її повість “Quid est veritas?” (1961), завершену ще в 1939p.

Дарія Віконська (1893-1945)

У західноукраїнській періодиці виступала як критик, мистецтвознавець, автор чудових етюдів-акварельок (“Соняшники”, “Іриси”, “Бегонія”, “Аннамітський шаль”, “Павлине око”, “Білі іриси”, “В’язні”, “Фрагменти”, “Імпресіоністичне”). Відома також збіркою нарисів “Райська яблінка” (1931), монографією про Джеймса Джойса (1934), томом есеїв “За державну бронзу” (1938).

Зофія Налковська (1884-1954)

Письменниця, публіцистка і драматург, початки творчості були тісно пов’язані з молодопольською традицією (повісті “Жінки”, “Князь”). Згодом письменниця звертається до психологічного аналізу, зображення людських почуттів у різних життєвих ситуаціях.

Марія Кунцевічева (1895-1989)

Основний мотив творчості письменниці – пошук правди про істоту людини через аналіз її душі. Найвідоміші твори: “Іноземка” (1936), “Трістан 1946” (1967), автобіографічні “Фантоми” (1971), оповідання, нариси “Ключі” (1943), “Дон Кіхот і няньки” (1965), літературний нарис про Станіслава Пшибишевського, публіцистика.

Марія Домбровська (1889-1965)

Письменниця, есеїстка, драматург, перекладач, у своїй творчості піднімала питання соціального характеру, різнопланово змальовувала портрети своїх героїв: від сильної пристрасної особистості до самотньої і загубленої. Авторка оповідань “Галузка черешні” (1921), “Люди звідти” (1926), “Знаки життя” (1938) історичних драм “Сирітський геній” (1939), “Станіслав і Богуміл” (1945).

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.