ДОКІЯ ГУМЕННА

ВІЧНІ ВОГНІ АЛБЕРТИ

Кароліна Лянцкоронська,

Кролики

(Необхідне пояснення — є у «Воєнних спогадах» Кароліни Лянцкоронської чимало фрагментів, які відверто дратують «зовнішнього» читача. Не буду уточнювати їхнього характеру, думаю, всі, що завдали собі працю прочитати цей твір (він, попри все, має свої добрі риси і читається легко, знають, про що йдеться. Але епізод, приведений далі, навпаки, щиро мене зворушив. Можливо, тому, що, розповідаючи про нього, авторка наче силоміць переступає через свої упередження. Адже «кроликів» — себто групу молодих дівчат, на яких у Равенсбрюку ставили медичні експерименти, а з ліквідацією табору їх планувалося «усунути» як небажаних свідків, — врятували нелюблені пані Кароліною «совітки», полонені червоноармійки.

Отож, Равенсбрюк, зима 1945-го року...)

Докія Гуменна

НЕСПОДІВАНІ ЗУСТРІЧІ

(Фраґмент із твору «Іспит пам’яті»)

Докія Гуменна

Золотий плуг

Докія Гуменна

Дар Евдотеї

Іспит пам’яті

СТОРІНКИ ЗІ СПОГАДІВ

професор Кароліна Лянцкоронська про Львів та Львівський університет у перші місяці радянської влади

(З книги «Воєнні спомини» - «Wspomnienia wojenne», Krakow, 2008)

ЛЬВІВ

( 22 вересня 1939 — 3 травня 1940 )

Іванна Блажкевич

СПОГАДИ

(30.7.1914-4.10.1921)

ЛИСТИ К.МАЛИЦЬКОЇ ДО М.ГРІНЧЕНКО

(з журналу «Дзвін», № 8 за 1998 р.)

№1

у Львові 13 липня 1923

Високоповажна Пані!

Я вже кілька разів до Вас писала, та, ма­буть, мої листи до Вас не доходять, або Ваші відповіді через Збруч переправитися не можуть. Пробую ще раз, бо кажуть, що вже почтова ко­мунікація з Україною тепер наладжена і мої знакомі одержують письма з Придніпрянщини.

Не знаю Вашої адреси, так посилаю навгад на адресу Академії наук — чей же Вас тамки найдуть.