ОДНО “Я” і ЙОГО МИНУВШИНА

ОДНО “Я” і ЙОГО МИНУВШИНА

О д н о “Я”: Дивні образи пересуваються перед моїми очима: немов із далечіні наближаються події та постаті, відривки якихсь розмов, забуті слова, крадькі погляди, жести, сподівання, помилки, бажання, осягнені цілі, краєвиди, акорди, мельодії, думки сяючі мов самоцвіти — захитані постанови, здійснені та нездійснені наміри...

Все це проходить мимо, мов фільма, забарвлене тугою, а проте з красками веселки і кидає своє світло на далекі перспективи... Та ось нараз згущуються фарби, зливаються, приймають якусь форму... заокруглюються в якесь обличчя...

— Хто ти така, відома і невідома, сувора і покірна, з таким дивним, предивним зором?

Й о г о  м и н у в ш и н а: Чи ти став для себе таким чужим, що вже не пізнаєш мене?

Й о г о “Я”: Я з тих, що йдуть вперед і не оглядаються поза себе. Але я завсіди той самий, та може чоловік, живучи, роздвоюється. Може спершу маємо одно обличчя, а згодом інше і тому відразу не пізнаємо себе...

Й о г о  м и н у в ш и н а: Твоя правда. Кожне потрясаюче переживання полишає нам нове обличчя разом з новою маскою. Деякі одного ранку не знають, що є обличчям, а що маскою. Але ти знаєш, правда?

Й о г о “Я”: Знаю. І не питай! Інколи бачу їх перед собою, одно поруч другого, одно поза другим, і кожне глядить на мене.

Й о г о  м и н у в ш и н а: Так само, як дивлюсь тепер на тебе, правда?

Й о г о “Я”: Так само. Ти — поважна та спокійна. Твій погляд, що скриває глибокий сум, не є докірливий. Ти не кажеш до мене, як могла би сказати: “Бачиш, ти не додержав того, що ти приобіцяв”.

Й о г о  м и н ув ш и н а: Твоя вина не в тому, що ти не міг додержати, а в тому, що ти приобіцяв.

Й о г о “Я”: Те, що кажеш — дуже дивне.

Й о г о  м и н у в ш и н а: Кажу правду.

Й о г о “Я”: Я хотів би її побачити!

Й о г о м и н у в ш и н а: Правду? Оглянь мене з початку до кінця. Приглянься кожній рисочці, передумай усі обставини, все можливе і неможливе... а тоді побачиш її.

Й о г о “Я”: Кажуть, що ми не в силі видержати правди. Вона перемінила би нас у камінь.

Й о г о  м и н у в ш и н а: Є два роди правди: зовнішня і внутрішня. Зовнішня сліпа, груба — розторощує. Хто поклоняється її престольній Омані, стає її жертвою. Внутрішня, ясновидюча, очищена від пристрасти — визволює та прояснює. Вона — донька духа, не має в собі нічого з глини і нічого з особистої жаги. Вона містить у собі зрозуміння для всіх радощів і для всіх терпінь, нічому не дивується і нікого не осуджує. Вона не каже: “ти згрішив”, а каже: “ти змарнував свій час”.

Й о г о “Я”: Не розумію тебе. А може таки розумію? “Змарнував свій час”... Так воно справді... тільки змарнований час... час єдинократний, неповоротний, може лише позичений, а не дарований — ... з якого треба було ткати себе. Єдино-невідкличний дорогоцінний час! Ах, ці години та дні бездумчиво прогаяні, наосліп розсипані! Години та дні, що прийшли мимо мене з порожніми руками! Ті години, що ми їх не вміли використати, що з них можна було виплести золоті щаблі і дійти ними високо, куди ми повинні були дійти, а де нема вже прощання ні розстання... Ті години — раз народжені, найцінніші, відкидаємо від себе.

Й о г о  м и н у в ш и н а: Те раз народжене, найцінніше — це я. На мому обличчі всі усміхи, що колись роз'яснювали твоє обличча. В моїх очах бачиш усі образи, на які ти колись глядів. Скільки з-поміж них ти призабув, знехтував! Я зберігла їх усі!

Й о г о “Я” (жагуче): Дай глянути на них! Підійди ближче! Покажи мені моє життя! Мій утрачений час!

Й о г о  м и н у в ш и н а: Може ти не втратив його... Глянь: мої очі — ясні та прозорі; вони стали такими завдяки тобі, що глядів усім завсіди в лице, без остраху. Вони сяють любов'ю, правда? Це любов, яку ти давав іншим. Усе, що ти даровував іншим — ти даровував собі. Все добре і зле. Добро і зло будують однаково. Втрачені години — це ті, яких ми не дарували собі ні іншим, що не є ні добрі, ні злі, а без глибини, без змісту, прогаяні для пустої приємности, або з порожнього себелюбства. Ти не дарував нічого порожньому себелюбству. Ти терпів багато, але й причиняв багатьом терпіння. Ти кохав усією душею і находив кохання. Ти не прив'язував ваги до благ оцього світу і знав вагу проминаючих хвилин. Завдяки тобі люди зазнали чимало терпінь і радощів; тебе проклинали і благословили, ненавиділи і кохали. А проте роджена тобою ненависть завсіди була притаєним коханням. І ось стоять перед тобою твої години в тернях і рожах... ні одної не бракує... ні одніської... Ти плачеш?

Й о г о “Я”: Не знаю. Мені чогось ніяково. Моя теперішність — це майбутність учорашнього, а заразом минувшина завтрішнього. Де я між ними? Де моя теперішність? Чи може все є теперішністю? Вчора і завтра і “за рік”? Чи все стоїть на місці, а лише ми йдемо вперед і рахуємо наші кроки, називаючи їх: учора, нині, завтра... і так далі, все далі... аж одного дня ноги нас перестануть слухати?... Тоді зупиняємось і час також для нас зупиняється. Та скажи: Чому нині бачу я тебе? Чи ти є чимсь іншим, як ілюзією? Чи істнуєш незалежно від моєї пам'яти? Чи житимеш далі, коли я щезну? Чи істнуватимеш надалі в ланцюгу причин і наслідків, коли тіло моє вже давно перестане істнувати як причина та наслідок? Чи ти є може автопортретом мальованим кожним з нас несвідомо протягом усього життя? Чи доля Доріяна Ґрея була правдою?

Й о г о  м и н у в ш и н а: Забагато питань ставиш нараз. Усе є майбутністю і все є теперішністю. І все стає минувшиною. Ти відчуваєш тонко, як минають години: кожну хотів би ти заквітчати, кожній шепнути щось на вухо, кожній щось дарувати і від кожної дістати якийсь дарунок, бо кожна — ти відчуваєш це — вертається колись до нас. Твоя пам'ять не має нічого спільного зі много. Я істную незалежно. Твоя пам'ять не є нічим більш, як кружком з вирізами, які відбиваються у твоїй свідомості, коли їх вводить у рух маленька стрілка. Одначе я триватиму далі, коли твоя свідомість згасне. На мені, як на риштуванні, спочиває вся дальша будівля. Жий як сильна, свідома своєї мети, працездатна людина. Тоді без огляду на те, що буду для тебе минувшиною — для інших може стану майбутністю.

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.