Неллі Закс. Зі збірки “Зоряне затемнення”

 

Неллі Закс

Зі збірки “Зоряне затемнення” (“Sternverdunkelung”) 1949

Переклад Вікторії Слінявчук

 

***

Якби пророки увірвалися

у двері ночі,

із зодіаком демонобогів

мов із страшним вінком

обвитим круг чола --

тримаючи плечима таїну

небес, що падають і знову зводяться --

заради тих, кого давно пройняв вже трепіт --

 

Якби пророки увірвалися

у двері ночі,

і зоряні шляхи на їх долонях

прокреслені, засяяли б --

заради тих, кого давно поглинув сон --

 

Якби пророки увірвалися

у двері ночі,

роз’ятрюючи рани словесами

в полях буденності,

геть-геть віддалене притягуючи

заради бідного поденника

який давно вже навіть вечора не жде --

 

Якби пророки увірвалися

у двері ночі,

шукаючи як батьківщину вухо --

 

О, вухо людства,

ти, поросле кропивою,

чи ти почуло б?

Якби глас пророків

на флейті з кістяків дітей убитих

та засурмив,

повітря випалене мученицьким криком

та вивергнув --

якби він з мертвотних старечих зойків

та звів міст --

 

О, вухо людста,

ти, зайняте дрібними підслухами,

чи ти почуло б?

 

Якби пророки

примчали б на буремних крилах вічності

протеребили слуховий прохід твій говорячи:

Хто стане на війну супроти таїни

хто хоче вимислити смерть зірок?

 

Якби пророки підвелися б

у ночі людства

мов залюблені, які шукають серце любленого,

О ноче людства,

чи мала би ти серце, щоб віддати?

 

 

***

Wenn die Propheten einbrächen

durch Türen der Nacht,

den Tierkreis der Dämonengötter

wie einen schauerlichen Blumenkranz

ums Haupt gewunden -

die Geheimnisse der stürzenden und sich hebenden

Himmel mit den Schultern wiegend -

für die längst vom Schauer Fortgezogenen -

Wenn die Propheten einbrächen

durch Türen der Nacht,

die Sternenstraßen gezogen in ihren Handflächen

golden aufleuchten lassend -

für die längst im Schlaf Versunkenen -

 

Wenn die Propheten einbrächen

durch Türen der Nacht

mit ihren Worten Wunden reißend

in die Felder der Gewohnheit,

ein weit Entlegenes hereinholend

für den Tagelöhner

 

der längst nicht mehr wartet am Abend -

 

Wenn die Propheten einbrächen

durch Türen der Nacht

und ein Ohr wie eine Heimat suchten -

Ohr der Menschheit

du nesselverwachsenes,

würdest du hören?

Wenn die Stimme der Propheten

auf dem Flötengebein der ermordeten Kinder

blasen würde,

die vom Märtyrerschrei verbrannten Lüfte

ausatmete -

wenn sie eine Brücke aus verendeten Greisenseufzern

baute -

 

Ohr der Menschheit

du mit dem kleinen Lauschen beschäftigtes,

würdest du hören?

 

Wenn die Propheten

mit den Sturmschwingen der Ewigkeit hineinführen

wenn sie aufbrächen deinen Gehörgang mit den Worten:

Wer von euch will Krieg führen gegen ein Geheimnis

wer will den Sterntod erfinden?

 

Wenn die Propheten aufständen

in der Nacht der Menschheit

wie Liebende, die das Herz des Geliebten suchen,

Nacht der Menschheit

würdest du ein Herz zu vergeben haben?

 

“Числа”

Коли втонули ваші форми в попілі

у морі ночі,

де вічність омива життя та смерть

припливами-відпливами --

 

повстали числа

(якими вас колись затаврували

щоб жоден муки не уникнув)

 

повстали метеори з чисел,

прикликані в ті простори

де світлові роки мов верстові стовпи розтягуються

і де планети

з магічної речовини

страждань народжуються

 

Числа - з їхніми коренями

добутими з мізків убивць

і врахованими

в кругообігу

синьожилих небесних шляхів

 

Zahlen”      

 

 

Als eure Formen zu Asche versanken

in die Nachtmeere,

wo Ewigkeit in die Gezeiten

Leben und Tod spült −

 

erhoben sich Zahlen

(gebrannt einmal in eure Arme

damit niemand der Qual entginge)

 

erhoben sich Meteore aus Zahlen,

gerufen in die Räume

darin Lichterjahre wie Pfeile sich strecken

und die Planeten

aus den Magischen Stoffen

des Schmerzes geboren werden −

 

Zahlen – mit ihren Wurzeln

aus Mördergehirnen gezogen

und schon eingerechnet

in des himmlischen Kreislaufs

blaugeäderter Bahn

 

 

***

Коли день пустішає

у присмерку,

коли починається час невиразний,

самотні голоси переплітаються –

звіри ніщо інше як гонителі

чи гонимі –

квіти це лиш пахощі –

коли все  стає  безіменним як на початку –

ти спускаєшся в катакомби часу,

які відчиняються тим, хто вже добігає кінця –

де паростки серця ростуть –

вниз у невидне осереддя

ти поринаєш –

вже проминувши смерть

котра є лиш вітристий коридор –

і леденіючи перед кінцем

ти розкриваєш очі

в яких нова зоря вже

лишила полиск –

 

 

***

Wenn der Tag leer wird

in der Dämmerung,

wenn die bilderlose Zeit beginnt,

die einsamen Stimmen sich verbinden –

die Tiere nichts als Jagende sind

oder gejagt –

die Blumen nur noch Duft –

wenn alles namenlos wird wie am Anfang –

gehst du unter die Katakomben der Zeit,

die sich auftun denen, die nahe am Ende sind –

dort wo die Herzkeime wachsen –

in die dunkle Innerlichkeit hinab

sinkst du –

schon am Tode vorbei

der nur ein windiger Durchgang ist –

und schlägst frierend vom Ausgang

deine Augen auf

in denen schon ein neuer Stern

seinen Abglanz gelassen hat -

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.