Ірина Вільде

Ірина Вільде. Мініатюри (поетична проза)

Моїй Буковині…
 
   У моїй батьківщині під цю пору колишуться по крутих вільних доріжках (чи буду ще коли ними ходити?) навантажені хлібом вози. На досвітках скриплять колодязі, а вечорами з хат линуть до неба сині димочки, як дяка Господові, як сама молитва.
   У моїй батьківщині – але ви цього не знаєте.
   У моїй батьківщині осінь ступає в червоних сап’янцях, заквітчана у соняшники й китиці винограду, підхмелена на весіллях, розспівана по клаках.
   Але – ви цього не бачите.
   У моїй батьківщині осінні, вечірні тумани заступають хороводи русалок і зорі так близько, над землею, що можна говорити до них і чути їх мову.

Ірина Вільде. Химерне серце

 В одному із номерів місячника „Сигнали” (виходив у Львові в 1933-1939 роках) вміщено польський переклад новели „Химерне серце” Ірини Вільде.

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.