ДВАДЦЯТЬ П’ЯТЬ РОКІВ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ[1]

(Спогади та думки)

Подаємо за виданням: журн. “Україна”. — 1907. — Ч. 10. — С. 45— 95; 4. 11-12. С. 280-346.

Автограф невідомий.

В Гераклітовій річці

(переклад Вікторії Слінявчук)

Віслава Шимборська "Вокзал"

(переклад Вікторії Слінявчук)

Анджей Сапковський

Тандарадай

(Переклад А. Мороз)

Теодор Парницький

Аецій, останній римлянин

Йозеф Юнгманн

"Дві розмови про мову чеську"

(переклад Вікторії Слінявчук)

Оригінал 

ЖІНКА, ЯКА ЙШЛА ПОРУЧ

(Роман Горак, ж. Жовтень, № 11 за 1980 р.)

Франсуаза Саган

Здрастуй, печаль!

(переклав Ярема Кравець)

Зі збірки «Моята твоя любов» 

(«Моє твоє кохання»)

(переклад Вікторії Слінявчук)

Кароліна Лянцкоронська,

Кролики

(Необхідне пояснення — є у «Воєнних спогадах» Кароліни Лянцкоронської чимало фрагментів, які відверто дратують «зовнішнього» читача. Не буду уточнювати їхнього характеру, думаю, всі, що завдали собі працю прочитати цей твір (він, попри все, має свої добрі риси і читається легко, знають, про що йдеться. Але епізод, приведений далі, навпаки, щиро мене зворушив. Можливо, тому, що, розповідаючи про нього, авторка наче силоміць переступає через свої упередження. Адже «кроликів» — себто групу молодих дівчат, на яких у Равенсбрюку ставили медичні експерименти, а з ліквідацією табору їх планувалося «усунути» як небажаних свідків, — врятували нелюблені пані Кароліною «совітки», полонені червоноармійки.

Отож, Равенсбрюк, зима 1945-го року...)