Зі збірки «І ніхто не знає, як бути далі»

(«Und niemand weiss weiter»)

1957

***

Пробудження --

Пташині голоси

з криниці ночі

водяні відмітки часу --

Вечірня-вранішня зоря

бліда зернина

шпичаками вкрита

смерть вкраплює в життя.

 

Корова і теля

у теплому хліву

димляться потом розставання --

золоторамний страх

початку творення

назад

вкорінюється

в їхні очі.

 

***

Erwachen --

Vogelstimmen

aus dem Brunnen der Nacht

Wasserzählen der Zeit --

Abend-Morgenstern

bleicher Same

dornengespitzt

streut Tod in Leben ein.

 

Kuh und Kalb

im warmen Stall

rauchend im Abschiedssweiß --

der goldgefaßte Schrecken

des Schöpfungsbeginns

rückwärts

wurzelnd

in ihren Augen.

 

***

В блакитному кришталі

час чекає

на приголомшену жагу,

яка свій простір проболіти мусить --

 

Жага,

ця полонена гнобителька зірок,

відкришена

від безіменних весен,

знов міряє

страждання в моїм пульсі,

ошаленіла вершниця

в невиспану країну --

 

В пісках везе мене з собою

під меланхолії вітрилом

що тягне нас додому,

розвіяно

нічні фіалки

розп’ятій рибі

в сльозах закаменілих

з забуття --

 

 

***

Im blauen Kristall

die Zeit warter

auf die betäubte Sehnsucht,

die ihren Raum durchschmerzen muß --

 

Die Sehnsucht,

diese gefangene Sternebedrängerin,

abgebröckelte

aus namenlosen Frülingen,

mißt wieder

mein Leid im Puls,

die rasende Reiterin

in übernächtiges Land

 

Im Sande fährt se mit mir

im heimwärtsziehenden

Segel der Melancholie,

Nachtveilchen

verstreuten

dem gekruezigten Fisch

in der versteinerten Träne

aus Vergessenheit --