Дім Лільєкруни-1

 

Народна письменниця

(До сторіччя з дня народження)

Рішенням Всесвітньої Ради Миру в листопаді широко відзначається сторічний ювілей Сельми Лагерлеф, народної шведської письменниці.

Сельма Лагерлеф народилася 20 листопада 1858 р. в садибі Морбака в шведській провінції Вермланд. Батько її — лейтенант у відставці, діди і прадіди — сільські священики, жили в Морбаці з XVI ст. Сельма росла серед суворої, величної і прекрасної природи своєї батьківщини, в оточенні простих селян; з раннього дитинства кохалася в народних легендах і казках. І ще тоді в неї народилася мрія стати письменницею.

Живучи в Стокгольмі, майбутня письменниця прийшла до думки, що світ, в якому вона жила у Вермлаиді, так само колоритний, як і світ інших поетів та письменників, треба тільки навчитися обробляти добре знайомий матеріал. Але тільки-но вона взялася за перо, її спіткала невдача. Перше оповідання, надіслане до журналу «Дагню», їй повернули. У 30 років Сельма Лагерлеф нічого не досягла; кілька років вона учителює в містечку Ландскрун. Пізніше вона сама пояснювала причину своїх перших невдач. 80-ті роки XIX ст. були роками розквіту реалістичного напрямку в літературі. Вона захоплювалася великими реалістами і, хоч сама любила більше романтиків, вважала, що романтизм віджив. Писати по-своєму вона не наважувалась, а спроби наслідування реалістів були марними. Коли ж вона почала, нарешті, писати на свій лад, до неї прийшов успіх. Весною 1891 р. па конкурсі журналу «Ідуиа» її оповідання одержало першу премію.

Перший роман Сельми Лагерлеф «Сага про Геста Берліига» (1891 р.) змальовує товариство «кавалерів» — веселих поетів, музикантів, філософів,— які, живучи на кошти протегуючої їм багатої майорші, безтурботно віддавалися гулянкам, полюванню, іграм, в той час, як поряд на заводах люди в поті лиця добували собі шматок хліба. В романі яскраво відчутна християнська проповідь самозречення, хоч є й цінне — оспівування колективної праці.

Цей роман зробив Сельму Лагерлеф популярною письменницею. Відомий датський критик Георг Брандес так відгукнувся на її твір: «Своєю першою роботою «Сагою про Геста Берлінга» Сельма Лагерлеф зайняла видатне місце у шведській літературі, взяла новий, самостійний тон.  Її книга відрізняється найрідкіснішим, найвизначнішим літературним достоїнством — своєрідністю стилю». До письменниці прийшла слава. В 1907 році її обирають на доктора старовинного Упсальського університету, а в 1914 році вона перша жінка, обрана до Шведської Академії наук. Під час святкування 50-річного ювілею письменниці 1908 року не було в Швеції жодного міста або села, де цей день не відзначався зборами, лекціями, факельними процесіями чи літературно-музичними вечорами.

До неї звертаються з проханням написати книгу для шведських дітей, щоб познайомити їх з життям і природою рідної країни, і Сельма Лагерлеф пише «Чудесну мандрівку Нільса Хольгерсона по Швеції», що стала улюбленою дитячою книгою не тільки на батьківщині письменниці, а й у багатьох інших країнах, в тому числі і в Радянському Союзі. За цією книгою в СРСР випущено мультиплікаційний фільм «Зачарований хлопчик».

У 1897 р. виходить її книга «Чудеса Антихриста». Взагалі в творчості Сельми Лагерлеф помітне місце займають твори, написані на суто релігійні теми («Легенда про Христа» та інші). Під зовнішньою формою біблійної легенди приховані прості й зрозумілі повчання про те, що треба робити людям добро, допомагати страдникам, жертвувати всім заради щастя людей, бути милосердним.

Однак релігійне забарвлення цих творів робить їх неприйнятними для нас. Треба додати, що, незважаючи на релігійність шведської письменниці, вона ніколи не була ханжею і ніколи не захищала тих сторін релігії, які, спокушаючи людей «царством небесним», відривали їх під турбот про хліб насущний. Більше того, письменниця навіть боролася з релігійним фанатизмом. Свідченням того є книга «Від смерті до життя», спрямована проти релігійних забобонів.

Улюблена тема Лагерлеф — життя селянських садиб та поміщицьких маєтків. В зображення їх вона вносить чималу долю ідеалізації. В ті роки, коли творила письменниця, шведське село ставало на капіталістичний шлях розвитку: дрібні поміщики і заможні селяни або розорювались, або перетворювались па рантьє і крупних фермерів. І Лагерлеф, спостерігаючи, як руйнуються докапіталістичні відносини, оспівує патріархальне село початку XIX століття, коли хазяї «піклувалися» про землю і селян, а з наймитами жили «однією сім’єю». Зразок такого господарства — хазяйство тітоиьки Міаргарет із «Дому Лільєкруни», де всім добре живеться, і хазяїнові, заможному селянину, і його наймитам, де все дихає «спокоєм і безпекою», в стороні від наполеонівських воєн, що розгораються в Європі. Сельма Лагерлеф — співець «старої, доброї Швеції», що без вороття відійшла в минуле. Ідеалізація патріархального шведського села — істотний недолік її творчості.

Цікавою стороною творчого обдаровання письменниці є майстерність у змалюванні жіночих характерів. Мрійливість сімнадцятирічної дівчини і почуття п’ятдесятилітньої жінки, радість материнства,— всі найпотаємиіші сторони і поривання жіночої душі знайомі їй.

Тісно зв’язана з народом, оберігаючи його культурні багатства, Сельма Лагерлеф з гідністю представляла передову інтелігенцію своєї країни в боротьбі проти мілітаризму і війни. Вона неодноразово друкувалась російською мовою. В 1909—1911 рр у Москві вийшов 12-томник творів письменниці; після Жовтневої революції були надруковані книжки «ВІД смерті до життя», «Мандрівки Нільса». Перший переклад її творів на українську мову зробив Іван Франко в 1903 році («Скарбничка цісаревої»). В 1911 році в Києві виходить збірка її оповідань «Королева Півночі». В цьому номері журналу друкуються розділи з романа «Дім Лільєкруни», невідомого нашому читачеві.

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.